Електронейроміографія ЕНМГ нервів мʼязів стимуляційна верхніх і нижніх кінцівок Хмельницький записатись Ультрадіагностика

Електронейроміографія (електроміографія, ЕНМГ) – це сучасний інформативний метод вивчення функціональної активності та загального стану периферичної нервової системи. Він допомагає об'єктивно оцінити реакцію м'язових тканин та нервових закінчень на вплив електричним струмом. Внаслідок такого обстеження можна діагностувати захворювання неврологічного характеру, міопатії та інші патології на ранніх стадіях. Дослідження допомагає виявити локалізацію збоїв рефлекторного ланцюга, що конче необхідно для правильної постановки діагнозу та призначення грамотного лікування.

Під час процедури оцінюється лише стан периферичних нервів. Її нерідко рекомендують у тих випадках, коли у людини спостерігаються порушення чутливої та рухової функції рук чи ніг. Крім цього, електроміографія часто використовується для оцінки стану м'язових тканин після деяких інфекційних захворювань (правця, ботулізму тощо). У цьому випадку електронейроміографія виявляє пошкодження декількох нервів нижніх кінцівок: сідничний, великогомілковий, малогомілковий і гомілковостопний.

Суть дослідження ЕНМГ

Суть дослідження полягає у впливі на певні ділянки нервової та м'язової тканини кінцівок за допомогою електричних імпульсів різної інтенсивності. Внаслідок такого впливу визначається здатність м'язів і нервів сприймати подразники. Під час ЕНМГ оцінюється швидкість та якість проведення нервових імпульсів. Це необхідно для аналізу ефективності рефлекторних реакцій. Всі отримані відомості дозволяють лікареві-неврологові встановити точний діагноз і визначитися з подальшою діагностикою.

Способи проведення дослідження ЕНМГ

Стимуляційна електронейроміографія

Суть цього методу полягає в стимуляції окремих нервів. Електроди за такого способу проведення дослідження накладаються на поверхню шкіри в місцях, де проходять нерви. Швидкість проведення нервового імпульсу фіксується комп'ютерною технікою. За цього способу діагностики визначається і вираженість м'язової відповіді.

Проводиться стимуляційна електронейроміографія в разі:

ураженнях периферичних нервів унаслідок травм або перенесеного захворювання;
порушеннях нервово-м'язової передачі (коли пацієнт скаржиться на загальну м'язову слабкість або порушення рухливості);
ураженнях нервів (при такій патології не спостерігається відповіді на стимуляцію).

Голчаста електронейроміографія

За такого способу дослідження електроди вводяться безпосередньо в м'язи.

Цей метод дослідження актуальний у разі:

ураження спинного мозку (м'язові волокна під час діагностики хаотично скорочуються при впливі на них електродів);
ураженнях самого м'яза (спеціаліст зможе швидко визначити, де саме м'яз не працює так, як повинен).

Показання до призначення ЕНМГ

Електронейроміографію нерідко призначають у складі комплексного обстеження при полінейропатії (наприклад, на тлі цукрового діабету, токсичних уражень та подібних станів). Крім цього, можна виділити низку прямих показань для такої діагностики:

слабкість, оніміння, біль у руках чи ногах;
порушення чутливості у кінцівках;
атрофія м'язових волокон рук чи ніг;
мимовільний тремор, судоми м'язів кінцівок;
порушення дрібної моторики;
посттравматичні стани.

Що показує ЕНМГ

За допомогою електронейроміографії нижніх та верхніх кінцівок можна діагностувати такі неврологічні та інші захворювання, як:

тунельний синдром;
радикуліт (ця патологія має неврологічний характер і стає наслідком порушення цілісності корінців спинного мозку або їхнього здавлювання);
онкологію (при виникненні новоутворень у відділах головного і спинного мозку також обмежується проведення нервових імпульсів);
цукровий діабет;
хронічні захворювання сполучної тканини;
різні види уражень нервів та патології нервово-м'язової передачі;
синдром здавлювання нервів сухожиллями чи кістками;
травматичні захворювання м'язів та нервів.

Методика проведення діагностики ЕНМГ

ЕНМГ верхніх кінцівок проводиться за допомогою спеціального обладнання. Воно реєструє швидкість проходження нервового імпульсу до тканин. Під час проведеної стимуляції у пацієнта можуть виникати неприємні відчуття, але не біль. Дискомфорт зумовлений подразненням нерва і подальшим скороченням м'яза. Під час голчастої діагностики електроди вводяться безпосередньо в м'язи. Пацієнт може відчути невеликий біль на підготовчому етапі та під час вилучення електродів. Це також зумовлено впливом на нервові закінчення.

Процедура зазвичай триває 30-60 хвилин. Пацієнт перебуває в спеціальному кріслі сидячи, напівсидячи або лежачи. Ділянки шкіри, які стикатимуться з електродами, ретельно обробляються антисептиком. Потім на м'язову тканину накладаються електроди. Спочатку м'язи пацієнта розслаблені, і діагностика проводиться в цьому стані. Потім пацієнта просять напружити м'язи. Це дає змогу зареєструвати імпульси іншого виду.

Результати дослідження ЕНМГ

Результати такої діагностики нагадують електрокардіограму, оскільки теж представлені в графічному вигляді. Аналіз отриманих показників дає відомості про частоту, амплітуду та періодичність м'язових скорочень у стані спокою, а також при імітації фізичної активності (яка виконується за допомогою електричного струму).

Дані порівнюють з референтними значеннями, характерними для віку та статі пацієнта. Аналізуючи ступінь відхилень, лікар-невролог може поставити діагноз та призначити подальшу діагностику для його підтвердження.